THE EYES OF THE UKRAINIAN LAND

In the dripping memories of love,

 In the morning, I see the light, the stars.

Her blessed eyes, her holy request. 

I am with you, even if the knitting needles

Want to measure time.

I am with you, I am by your side.

  Love tenderly in your thoughts,

 My Word is always with you,

The blue gaze is the God of Love.

The earthly and blessed Savior…

Her dawning eyes, her girlish longings,

 Her bright movements, Her happy hands,

Her blessed Yasas, her excessive, ours 

Sensual worlds are flooded with tears for years…

 We have been washing ourselves in blood for too long. 

 We have merged inhumanly with the war,

 We haven’t prayed in essence yet.

 The enemy is still pressing on our world.

 Happy Eyes – seven centuries, save your child,

 Wash the waters, sanctify the sun.

ОЧІ УКРАЇНСЬКОЇ ЗЕМЛІ

У краплистих споминах кохання,

 Зрання, я бачу світло, зоряниці.

Її блаженні очі, її святе прохання. 

Я з вами, навіть якщо спиці

Охотять змірювати час.

Я з вами,  я побіля вас.

  Кохайтесь ніжно  в Помислові,

 Із вами завше моє Слово,

Блакитний позір – Бог Любові.

Землистий і блаженний Спас…

Її досвітні Очі, її жаги дівочі,

 Її яскраві рухи, її щасливі руки,

Її блаженні Яси, її надмірні , наші 

Чуттєві міри пливуть сльозами рік…

 Ми надто довго в крові мились. 

 Ми нелюдськи з війною  злились,

 Ми ще за суттю й не молились.

 Ще тисне ворог  на наш світ.

 Щасливі Очі – сім століть, чадо спасіть,

 Омийте води, сонце освятіть.

Тетяна Грицан-Чонка — українська поетеса, перекладачка й культурна дипломатка, авторка 15 поетичних збірок і роману-есе «Живі двері». Співавторка 200+ антологій, лауреатка міжнародних премій (Кафки, Бьолля, Хемінгуея, Бернса, Драйзера та ін.), відзначена Світовим орденом культурної дипломатії й титулом Посла Миру. Її поезія єднає культури, мовами і світами

A precious day of life.

Find me among a thousand buds,
Accept me, wrap me with the mourning
Of my yesterday’s shadow,
My transparent frothy
Words….
I am alive.
Bring me the first kiss,
Swallow the tears of earthly gifts….
Accept God’s wonders.
I am alive….
In the lavender light, birds
Are flying home,
Roofs
Covered with feathers of songs,
Day….
I am in the sky, among the birds,
Carrying water, sprinkling sins
Of yesterday’s kin….
I am from the East….
I will learn your Words,
I will give all of myself
To the people…

*Sprinkling—–watering

Тетяна Грицан-Чонка — українська письменниця,

автор 14 збірок поезій та роману-есе «Живі двері». Її твори перекладено багатьма мовами, зокрема англійською, німецькою, киргизькою, сербською, румунською, італійською та в’єтнамською. Публікувалася в міжнародних журналах та є учасником різноманітних міжнародних платформ «ПОЕТИ СВІТУ ЗА МИР В УКРАЇНІ». Також Тетяна є рекордсменкою України з печворку «Босорка». У 2024 році отримала звання «Заслужений працівник культури України

Цінний день життя

 Знайди мене серед тисячі бруньок,

 Прийми мене, огорни сумом 

Моєї вчорашньої тіні,

 Мої прозорі пінні

 Слова….

 Я жива.

 Принеси мені перший цілунок,

 Проковтни сліз наземних дарунок….

 Прийми Божі дива.

 Я жива…

 У лавандовім світлі птахи,

 Прилітають додому, 

Дахи 

Вкрилися пір’ям пісень, 

День….

 Я у небі, поміж птахів,

 Ношу воду, шпую* гріхи

Вчорашнього роду…

 Я зі Сходу….

 Я навчуся твоїм Словам, 

Я всю себе віддам

Народу….

Три роки… 

Три століття пройдуть у стоптаному часі, 

Три трійки, повноліттям 

Згребуть прорив… 

Бики пасуть 

Маленького ребристого папугу… 

Над нами — пекло, під нами — біль, наруга… 

У чому суть? Кого несуть? 

Приймати слід весни у простори…

 Ми зможемо — у тому й суть. 

Ми зможемо — ми медозбори.

Я що? Я куди?

 А геній прорікло дня… 

Іду в розповсюджені руки. 

Я — ти, Я — земля…

 Злітаються круки.

 У просторі — море буття, 

У просторі — простір і звуки… 

Тепер тобі Я — вже не Я, 

Тепер — тільки стуки.

Закрився малесенький день 

У темному коробі ночі. 

Я ще добіжу, 

Я ще долечу До неба, 

До зір серед ночі…

У сні загубила печаль, 

На ложі лишила вуаль. 

У стомленім плесі 

Купаються діти… 

Де ти? А де я? 

У небі — розжеврені квіти.

(Англійською)

Three Years… 

Three centuries will pass in worn-out time, 

Three threes, with coming of age, 

Will gather breakthrough… 

Bulls graze A tiny ribbed parrot…

 Above us — hell, beneath — pain, disgrace…

 What is the truth? Whom do they carry? 

We must embrace the spring’s vast space… 

We can — that is the truth. We can — we are honey-gatherers.

What am I? Where to? 

And genius spoke of day… 

I walk into outstretched hands.

 I am — you, I am — the land… 

The ravens gather.

 In space — the sea of being,

 In space — space itself, and sound… 

Now to you I am no longer I, 

Now — only pounding.

A tiny day has closed 

Inside the dark box of night.

 I’ll still run, I’ll still fly To the sky, 

To stars in the night…

In sleep, sorrow was lost, 

On the bed, a veil was left. 

In the weary shallows Children bathe…

 Where are you? 

And where am I?

 In the sky — flowers, glowing red.

(Французькою)

Trois ans… Trois siècles passeront dans le temps usé, Trois fois trois, à la majorité, Ramasseront l’élan… Les taureaux paissent Un petit perroquet nervuré… Au-dessus — l’enfer, en dessous — douleur, outrage… Quel est le sens ? Qui est porté ? Il faut accueillir le printemps dans l’espace… Nous pouvons — voilà le sens. Nous pouvons — nous sommes les cueilleurs de miel.

Moi, quoi ? Où aller ? Et le génie a parlé du jour… Je vais vers les mains ouvertes. Je suis — toi, je suis — la terre… Les corbeaux s’assemblent. Dans l’espace — une mer d’être, Dans l’espace — l’espace, et les sons… Maintenant, pour toi, je ne suis plus moi, Maintenant — seulement des battements.

Un tout petit jour s’est fermé Dans la boîte sombre de la nuit. Je vais encore courir, Je vais encore voler Vers le ciel, Vers les étoiles dans la nuit…

Dans le rêve, la tristesse s’est perdue, Sur le lit, un voile est resté. Dans les eaux fatiguées Les enfants se baignent… Où es-tu ? Et moi, où suis-je ? Dans le ciel — des fleurs rougeoyantes.

(Угорською)

Három év… Három évszázad lép át a koptatott időn, Három hármas, nagykorúsággal Gyűjti az áttörést… Bikák legelnek Egy apró, bordázott papagájt… Felettünk — pokol, alattunk — fájdalom, gyalázat… Mi az értelme? Kit visznek? Fogadni kell a tavaszt a terekben… Meg tudjuk tenni — ez a lényeg. Meg tudjuk tenni — mi vagyunk a mézgyűjtők.

Mi vagyok én? Hová? És a géniusz kimondta a napot… Nyújtott kezekbe lépek. Én — te vagyok, én — a föld… Gyülekeznek a varjak. A térben — a lét tengere, A térben — tér és hangok… Most már neked én — nem én, Most — csak dobbanások.

Bezárult egy aprócska nap Az éjszaka sötét dobozában. Még futok, Még repülök Az ég felé, A csillagokhoz az éjszakában…

Álomban elveszett a bánat, Az ágyon fátyol maradt. A fáradt vízben Gyermekek fürdenek… Hol vagy te? És én hol vagyok? Az égen — lángoló virágok.

Tetjana Hrytsan-Chonka is a Ukrainian poet, translator, and cultural diplomat, author of 15 poetry collections and the novel-essay “Living Doors.” As co-author of over 200 international anthologies, she has received prestigious awards (Kafka, Böll, Hemingway, Burns, Dreiser, among others) and holds the World Order of Cultural Diplomacy and the title of “Ambassador of Peace.” Her poetry bridges cultures, languages, and worlds.